55-річна Людмила Гайдученко із Кам’янського – одна з найсильніших жінок планети. Її досягнення у пауерліфтингу, зафіксовані на світовому рівні, – 245 кг у присіданні, 210 кг – жим штанги лежачи, 250 кг – станова тяга.
Свої рекорди доводиться бити самій
До рекорду української богатирші з армліфтингу 2012 року, коли Людмила на прізвисько Ведмідь однією рукою підняла 77 кг 200 г, ніхто й близько не підібрався. Минулого року їй вдалося перевершити саму себе, піднявши 78 кг 400 г. Але в період пандемії досягнення відмовилися зараховувати – спортсмени не в рівних умовах, бо не у всіх країнах відбуваються змагання. Про це пише kp.ua.
Зал у квартирі Людмили нагадує справжню трофейну – тут зібрано всі її медалі, кубки та грамоти за 30 років виступів у пауерліфтингу та армліфтингу. І хоч українська богатирка оголосила про завершення кар'єри, вона залишає за собою право повернутись.
«КП в Україні» поспілкувалася із Людмилою Гайдученком. Людмила Григорівна працює керівником гуртка атлетичної гімнастики у будинку дитячої творчості у Кам'янському, а також судить бою спортивної федерації з силових видів спорту WPL та просуває молодих спортсменів.
– Людмило, у дитинстві ви мріяли стати лікарем, вступили до будівельного училища, але у підсумку присвятили своє життя спорту. Що вас відвело від дитячої мрії?
– У дитинстві всі хлопчики мріяли стати космонавтами, а дівчатка лікарями... Це була наївна мрія, хоч операції я лялькам робила.
Я виступала за школу з легкої атлетики, баскетболу та волейболу. На обласних змаганнях мене помітили представники будівельного профтехучилища та запросили – просто щоб я грала за їхню команду. Але вже в училищі мій зріст зупинився на позначці 170 см і брати мене в команду не хотіли. Пішла на веслування, потім вступила до інституту фізкультури. Вже там відкрила собі пауерліфтинг.
– Будівельна освіта знадобилася – вдома ремонт можете зробити?
– Ремонт можу – ніколи нікого не наймала. Завжди все роблю сама. Хоча вже в училищі чудово розуміла, що будівельником не буду – хотіла працювати тренером. Перша професія – маляр-будівельник.
Грабіжник-невдаха поїхав до лікарні зі струсом
– У звичайному житті ваша сила вам допомагає? Може, доводилося себе чи подружок захищати від п'яних кавалерів?
– Випадки, коли доводилося застосовувати силу, були, звісно. Це вже крайній аргумент.
Якось довелося пізно повертатися з чималими грошима. Я в кіоску щось купувала, і чоловік помітив гроші, ув’язався за мною. Спробував вдарити по голові пляшкою та вирвати сумку. Я вивернулася, удар вийшов ковзним. А він потрапив до лікарні зі струсом мозку. Заяву не писав.
Ще було – на турбазі п'яний підійшов до нас, неадекватно поводився. Теж довелося його трохи заспокоїти. Але без лікарні – так просто нокаутувала. Але я намагаюся не встрявати у подібні ситуації, агресивні п'яні компанії краще обійду стороною.
– Що ви відповідаєте хейтерам, які порівнюють жінок, які займаються силовими видами спорту, із чоловіками?
– З цим я зустрічалася неодноразово – у мене дійсно зовнішність більш чоловіча, за загальноприйнятими параметрами. Ну, пишуть, їм же рота не закриєш… Я не реагую взагалі на такі витівки в інтернеті. Посміююся поблажливо. Якщо я їм не подобаюсь, то не дивіться… Навіщо вони це пишуть? Якщо мене не цікавить якесь кулінарне шоу, я не дивлюсь його і не коментую. Це якийсь болісний інтерес. А особисто у вічі мені ніколи ніхто так не говорив. Може, не ризикують, а може тому, що я з такими не спілкуюся.
Такі люди не зважають на один фактор: мені подобається виглядати, як чоловік. Вони думають, що образять, але це для мене комплімент. Якби написали, що я мало підняла чи що слабачка – ось так, тоді б, може, образилася. Вони, мабуть, у чомусь неповноцінні, не можуть себе проявити, хочуть звернути на себе увагу. Мені їх трошки шкода.
Не любить, коли називають найсильнішою
– Вас називають найсильнішою жінкою світу. Ви себе вважаєте?
– Я дуже не люблю, коли мене так називають. Це дуже суб'єктивне звання – як це взагалі можна визначити? Одна займається пауерліфтингом, а друга – важкою атлетикою, обидві – чемпіонки світу. Хто з них сильніший? Думаю, найбільше цьому титулу підходять жінки, які виступають у богатирському багатоборстві – це силовий екстрим. Та, що виграла б такий найбільший турнір якоюсь мірою може так себе назвати.
Я не була найсильнішою навіть у найактивніші роки – бо є вагові категорії важчі, і результати там вищі.
Але напевно в цей «загін» входжу, гадаю, була в десятці. У мій активний період найсильнішою можна було вважати Ребекку Свенсон із США – вона виступала і в пауерліфтингу, показуючи найвищі результати у всіх вправах, і в богатирському багатоборстві.
– У вас є кумир?
– Кумира, якого я наслідувала б або вважала своїм ідеалом, немає. Мені подобаються результати та техніка тієї ж Ребекки Свенсон. Як людина мені імпонує радянська метателька Фаїна Мельник – мій тренер був особисто з нею знайомий. На жаль, її вже немає в живих.
У мого учня кумиром був Арнольд Шварценеггер. Він у всьому йому наслідував – манери поведінки ті ж, стрижку таку ж зробив. Зараз він уже не займається – завів сім'ю, пріоритети змінилися.
– А у вас є сім'я, діти?
– Дітей у мене немає. Це не пов'язане зі спортом зовсім. Я зазвичай не даю інтерв'ю щодо свого особистого життя. У мене є кохана людина, з якою я живу. До спорту не має відношення.
Не тягає – шкідливо
– Як батьки поставилися до вашого вибору – до пауерліфтингу? Вважається, що силові види спорту – не жіночі, хоча зараз це не надто популярна думка.
– Мої батьки – люди далекі від спорту, мама – медсестра, а тато працював механізатором у радгоспі. Коли перейшла в пауерліфтинг, тата вже не було живим. Мама з побоюванням ставилася до подібних захоплень, але зараз пишається мною, задоволена, що я знайшла себе і займаюся улюбленою справою. Вона переживала, щоб не зашкодило здоров'ю. Є думка, що жінкам важке піднімати не можна. Хоча я згодна з тим, що у побуті жінкам справді тяжке піднімати шкідливо. Я намагаюся не піднімати.
– А яка різниця? Чому на змаганнях чи у спортзалі можна піднімати ваги, а вдома ні?
– Тому, що у спорті технічно вивірені правильні рухи, де навантаження під час підняття штанги чи гирі лягає на найсильніші м'язові групи під правильними кутами. А у побуті все неправильно відбувається. Чому не можна піднімати? Тому що можуть опуститись органи малого тазу. Я жодного разу не зустрічала за свою кар'єру жодної спортсменки, яка мала б подібну проблему. Але знаю дуже багато жінок, які працюють кухарями і тягають важкі каструлі перед собою, і вони це дуже часто зустрічаються. Тому спорт – це спорт, а звичайне життя – це звичайне життя.
– Тобто, незважаючи на всю міць, мішки картоплі ви вдома розвантажувати не будете?
– Я можу, звичайно, якщо є потреба. Але я краще найму для цього вантажників.
Лікар заборонив піднімати більше 3 кг
– Наскільки пауерліфтинг травматичний вид спорту?
– У мене була травма хребта на тренуванні у 1999-2000-му – грижа міжхребцевих дисків та її розрив. Це сталося з моєї вини. Переважна більшість травм відбувається із вини спортсмена. Одного разу організм сказав: «Все, стоп! Ти сама не зупиняєшся, тебе треба гальмувати». Мене найвищі сили зупинили, щоб я зрозуміла, як робити правильно.
Через півроку я відновилася і показала свій найкращий результат. Хоча лікар мені сказав піднімати не більше ніж 3 кг в одну руку. Я це взагалі викинула із голови. Я сама знаю, що треба робити.
– Що вам дали ваші перемоги у матеріальному плані?
– У 1993 році місто подарувало квартиру за перше місце на чемпіонаті Європи та друге – на чемпіонаті світу з пауерліфтингу. Також мене нагородили орденом ІІІ ступеня за заслуги перед містом.
За виграші тоді не платили гроші – заохочували невеликими преміями. За ці купони можна було гарний телевізор великий купити. Або скутер.
А з 2004 року з'явилася професійна федерація пауерліфтингу – розпочалися поїздки на комерційні турніри, і вже там ми отримували гроші. Найбільший приз – це 5000 євро. Але за умовами договору половину віддавали федерації. Ми мали повне забезпечення за її рахунок.
Мрія – завести козу
– Окрім спорту, чимось ще захоплюєтеся?
– Можу почитати, фільм подивитися. Люблю на природі відпочивати – на самоті виїхати на човні на річку, у ліс піти чи на озеро. Або у компанії близьких людей. У мене мрія – вийти на пенсію, купити дачу та завести козу. Хочу натуральне господарство для себе. Хочеться бути ближче до природи.
– Що для вас щастя?
– Є такий вираз: якщо людина з дому поспішає на роботу і з роботи поспішає додому, значить, вона щаслива – їй подобається і робота, і місце, де вона живе. Я вважаю себе щасливою людиною. Щастя – це улюблена робота, улюблена справа, коли люди, які оточують тебе, тобі подобаються, місце, де ти живеш, подобається. Коли почуваєшся комфортно та потрібним. Ну і звичайно, до щасливої людини приходить успіх завжди.
– У вас на аватарці ведмідь, і саму себе ви в нашому листуванні назвали Ведмедем... Чому? Це особлива тварина для вас?
– Якось жартома мене назвали Ведмедем – за «ведмежий» хват. Прізвисько прилипло. А потім мені це сподобалося, і тепер ведмідь – як моя тотемна тварина. Він великий, сильний, добрий. Почала ототожнювати себе з ним – щось у такому плані.
Коротка біографія
Людмила Гайдученко народилася 21 вересня 1966 року у Херсонській області. У серпні 1991 року закінчила Дніпропетровський інститут фізичної культури, займалася на кафедрі веслового та вітрильного спорту. Після інституту отримала запрошення на роботу у спортклубі у Кам'янському, де й залишилася.
Силовими видами спорту займається з 1990 року. Неодноразова чемпіонка та рекордсменка світу з пауерліфтингу та армліфтингу. На своєму першому всеукраїнському чемпіонаті виконала норматив майстра міжнародного класу. Є майстром спорту міжнародного класу з пауерліфтингу, армліфтингу, з багатоповторного жиму, також отримувала звання майстра спорту СРСР з народного веслування та майстра спорту України з важкої атлетики.
Це цікаво
* розмір біцепса – 45 см (у Володимира Кличка – 46 см)
* за одне тренування піднімає 10-12 тон
* 1991 року пройшла так званий «секс-контроль» – визначення статі спортсмена за допомогою медичних та генетичних тестів. Його метою є допуск до участі у жіночих видах спорту.
Довідка
Пауерліфтинг або силове триборство – силовий вид спорту, суть якого полягає у підйомі максимально важкої для спортсмена ваги.
Армліфтинг – силовий вид спорту, у якому завдання спортсмена – підняти та зафіксувати максимальну вагу однією рукою.
Social button for Joomla